Джерело творчості й творіння загадка аж ніяк не двадцять першого століття. Наш народ намагається говорити мовою творчості, зокрема мовою української народної пісні. Він викарбував свою історію у піснях, а століття неволі не змогли примусити мовчати. Наразі, як ніколи, актуально у українському фольклорі принципи самоорганізації. Саме вона стала рушійною силою, і саме таке завдання ставлять перед собою засновники фестивалю Київ-етно-мюзік-фест «Віртуози фолку» – Олена Кулик, Любомир Матейко та Олесь Журавчак.
Цей фестиваль створює поле взаємодій різних творчих сил, що представляють різні напрямки фольклору, я ж наголошу на його пісенному пласті – багатожанровому, розмаїтому у манері співу. Беззаперечно – це особлива духовна скарбниця, яких би вершин цивілізації, науково-технічного прогресу, яких би досягнень, досконалих форм суспільного розвитку не досяг народ.
Початок 80-х років ХХ ст. ознаменовувався новим осмисленням пісенних скарбів, яких нагромадив український народ. Знаменною подією став Всеукраїнський фольклорний радіо конкурс «Золоті ключі», де протягом 11 років звучали унікальні зразки пісенного фольклору; співали автентичні гурти та окремі виконавці, Україна повернула свій пісенний голос, багатий тембрально. Особливо відмінний у манері співу. Це був період піднесення національної самостійності, поваги до рідного слова, звичаю, обряду, історії. Ці теми у українському фольклорі не завжди звучали на повний голос. Їх нерідко намагалися спрямувати у прокрустове ложе «дозволеного», «ідейно витриманого». Об’єктивні та прихильні оцінки багаторічного конкурсу «Золоті ключі» сприяли зародженню фестивалів. Міжнародний фестиваль українського фольклору «Берегиня» (м. Луцьк), «Покуть» (м. Харків) та безліч районних і сільських.
Нажаль, ідуть у вічність покоління носіїв автентичного співу – невблаганний життєвий процес… Але ж духовність, високий інтелектуальний рівень нації визначає не лише відродження й популяризацію автентичних форм. Успіх – це відродження фольклору серед молоді. І цей успіх великою мірою залежить від умілого, правдивого використання народних традицій , високого рівня виконавської майстерності, ансамблевої злагодженості, виразної дикції, точної інтонації, віртуозного володіння інструментом, пластикою рук, порухом, а не розмахуванням ними.
Наш час віддзеркалює нове життя фольклору завдячуючи, зокрема, фестивалю Київ-етно-мюзік-фест «Віртуози фолку».Основи цього фестивалю складає відтворення сучасного сприйняття, розуміння і виконання творів. І вже перший фестиваль 2017р. мав суттєві досягнення. Лауреатами його стали – ансамбль сопілкарів Волинського державного училища культури і мистецтв ім. Ф. Стравінського; народний театр фольклорної пісні «Дивина», Донецької обл.; Юлія Вітранюк м. Київ; Сергій Гаврилюк, Рівненська обл.; Оксана Нікітюк, м. Київ.
Другий фестиваль 2018 р. набагато розширив свої кордони – Житомир, Львів, Дрогобич, Рівне, Вінниця, Івано-Франківськ, Харків, Луганська обл. Тут чіткіше прослідковувалися пошуки не заспіваних пісень свого регіону. Ансамбль «Джерело» інституту мистецтв Рівненського державного гуманітарного університету, народний художній фольклорно-етнографічний колектив «Вербиченька» смт. Нова Водолага Харківської обл., (варто зазначити, що цей колектив сповідує неперервність традицій); фольклорний гурт «Оксамит» Новопсковська школа мистецтв Луганської обл.; Божена Гамар (етно-духові), Дрогобицький музичний коледж ім. В. Барвінського; Народний художній колектив «Яворина» Київської школи мистецтв ім. М. Леонтовича. До речі, саме тут торували свої перші творчі кроки учасники нині відомого гурту «Даха-Браха».
Третій фестиваль 2019 р. ще більш окреслив його основи – бути носієм пісенних традицій свого краю. Беззаперечно те, що фестиваль набув розголосу і сколихнув молодіжні гурти, окремих виконавців до участі у ньому. Бо власне, цей фестиваль Київ-етно-мюзік-фест «Віртуози фолку» на сьогодні став єдиною платформою Всеукраїнського рівня. До третього фестивалю долучилися гурти та окремі виконавці Ужгорода, Миколаєва, Чернігова, Полтави. Самобутньо, зі збереженням витоків, побачили і почули глядачі виступ ансамблю «Сіверські клейноди» м. Чернігів; Гурт народної пісні «Зорецвіт» м. Миколаїв правдиво доніс слухачеві особливості пісні степової України – її безкраю широчінь, її мелодійність, Фольклорний гурт «Коралі» смт. Новооржицьке зачарував пісенним багатоголоссям, яким славиться Слобожанщина.
Варто зазначити, що обов’язково до фестивалю запрошуються почесні гості – автентичні гурти. Як взірець досконалості: 2017 р. – гурт «Бовсунівські бабусі» с. Бовсуни, Житомирська обл.; 2018р. – гурт «Берегиня», с. Козацьке Чернігівська обл.; 2019р. – гурт с. Кононівка, Черкаська обл., та гурт с. Оленівка, Чернігівська обл.
Пам’ятайте, що народна пісня є той взірець, що вимагає бережного ставлення. Бажаю усім небайдужим до української традиційної культури постійно вносити свій вклад у становлення та розвиток фольклору.
Фольклорист, заслужений
діяч мистецтв України
Катерина Божко
Джерело творчості й творіння загадка аж ніяк не двадцять першого століття. Наш народ намагається говорити мовою творчості, зокрема мовою української народної пісні. Він викарбував свою історію у піснях, а століття неволі не змогли примусити мовчати. Наразі, як ніколи, актуально у українському фольклорі принципи самоорганізації. Саме вона стала рушійною силою, і саме таке завдання ставлять перед собою засновники фестивалю Київ-етно-мюзік-фест «Віртуози фолку» – Олена Кулик, Любомир Матейко та Олесь Журавчак.
Цей фестиваль створює поле взаємодій різних творчих сил, що представляють різні напрямки фольклору, я ж наголошу на його пісенному пласті – багатожанровому, розмаїтому у манері співу. Беззаперечно – це особлива духовна скарбниця, яких би вершин цивілізації, науково-технічного прогресу, яких би досягнень, досконалих форм суспільного розвитку не досяг народ.
Початок 80-х років ХХ ст. ознаменовувався новим осмисленням пісенних скарбів, яких нагромадив український народ. Знаменною подією став Всеукраїнський фольклорний радіо конкурс «Золоті ключі», де протягом 11 років звучали унікальні зразки пісенного фольклору; співали автентичні гурти та окремі виконавці, Україна повернула свій пісенний голос, багатий тембрально. Особливо відмінний у манері співу. Це був період піднесення національної самостійності, поваги до рідного слова, звичаю, обряду, історії. Ці теми у українському фольклорі не завжди звучали на повний голос. Їх нерідко намагалися спрямувати у прокрустове ложе «дозволеного», «ідейно витриманого». Об’єктивні та прихильні оцінки багаторічного конкурсу «Золоті ключі» сприяли зародженню фестивалів. Міжнародний фестиваль українського фольклору «Берегиня» (м. Луцьк), «Покуть» (м. Харків) та безліч районних і сільських.
Нажаль, ідуть у вічність покоління носіїв автентичного співу – невблаганний життєвий процес… Але ж духовність, високий інтелектуальний рівень нації визначає не лише відродження й популяризацію автентичних форм. Успіх – це відродження фольклору серед молоді. І цей успіх великою мірою залежить від умілого, правдивого використання народних традицій , високого рівня виконавської майстерності, ансамблевої злагодженості, виразної дикції, точної інтонації, віртуозного володіння інструментом, пластикою рук, порухом, а не розмахуванням ними.
Наш час віддзеркалює нове життя фольклору завдячуючи, зокрема, фестивалю Київ-етно-мюзік-фест «Віртуози фолку».Основи цього фестивалю складає відтворення сучасного сприйняття, розуміння і виконання творів. І вже перший фестиваль 2017р. мав суттєві досягнення. Лауреатами його стали – ансамбль сопілкарів Волинського державного училища культури і мистецтв ім. Ф. Стравінського; народний театр фольклорної пісні «Дивина», Донецької обл.; Юлія Вітранюк м. Київ; Сергій Гаврилюк, Рівненська обл.; Оксана Нікітюк, м. Київ.
Другий фестиваль 2018 р. набагато розширив свої кордони – Житомир, Львів, Дрогобич, Рівне, Вінниця, Івано-Франківськ, Харків, Луганська обл. Тут чіткіше прослідковувалися пошуки не заспіваних пісень свого регіону. Ансамбль «Джерело» інституту мистецтв Рівненського державного гуманітарного університету, народний художній фольклорно-етнографічний колектив «Вербиченька» смт. Нова Водолага Харківської обл., (варто зазначити, що цей колектив сповідує неперервність традицій); фольклорний гурт «Оксамит» Новопсковська школа мистецтв Луганської обл.; Божена Гамар (етно-духові), Дрогобицький музичний коледж ім. В. Барвінського; Народний художній колектив «Яворина» Київської школи мистецтв ім. М. Леонтовича. До речі, саме тут торували свої перші творчі кроки учасники нині відомого гурту «Даха-Браха».
Третій фестиваль 2019 р. ще більш окреслив його основи – бути носієм пісенних традицій свого краю. Беззаперечно те, що фестиваль набув розголосу і сколихнув молодіжні гурти, окремих виконавців до участі у ньому. Бо власне, цей фестиваль Київ-етно-мюзік-фест «Віртуози фолку» на сьогодні став єдиною платформою Всеукраїнського рівня. До третього фестивалю долучилися гурти та окремі виконавці Ужгорода, Миколаєва, Чернігова, Полтави. Самобутньо, зі збереженням витоків, побачили і почули глядачі виступ ансамблю «Сіверські клейноди» м. Чернігів; Гурт народної пісні «Зорецвіт» м. Миколаїв правдиво доніс слухачеві особливості пісні степової України – її безкраю широчінь, її мелодійність, Фольклорний гурт «Коралі» смт. Новооржицьке зачарував пісенним багатоголоссям, яким славиться Слобожанщина.
Варто зазначити, що обов’язково до фестивалю запрошуються почесні гості – автентичні гурти. Як взірець досконалості: 2017 р. – гурт «Бовсунівські бабусі» с. Бовсуни, Житомирська обл.; 2018р. – гурт «Берегиня», с. Козацьке Чернігівська обл.; 2019р. – гурт с. Кононівка, Черкаська обл., та гурт с. Оленівка, Чернігівська обл.
Пам’ятайте, що народна пісня є той взірець, що вимагає бережного ставлення. Бажаю усім небайдужим до української традиційної культури постійно вносити свій вклад у становлення та розвиток фольклору.
Фольклорист, заслужений
діяч мистецтв України
Катерина Божко
